Методична розробка з предмету «Психологія ділових відносин» з професії Секретар керівника» кур

Державний навчальний заклад

«Одеський центр професійно-технічної освіти»

Методична розробка  
з предмету «Психологія ділових відносин»

з професії Секретар керівника»
курс І

Тема уроку: «Невербальне спілкування»

Розглянуто та схвалено
на засіданні МО
Протокол №____  від «___» _________ 20___ р.

Підготувала:

Викладач психології ділових відносин

                                                                        Полоз Лариса Олександрівна

  

Одеса, 2016

Анотація

Метою методичної розробки є забезпечення позитивної мотивації учнів до навичок ділового спілкування , формування стійкого пізнавального інтересу учнів до предмету, зростання якості знань, створення педагогічних умов для розвитку здібностей учнів.

Тема уроку є актуальною, оскільки вона сприяє формуванню умінь культурного спілкування у формі діалогу.

Практична значимість методичної розробки:

Система уроків сприяє формуванню умінь культурного спілкування, вирішує конкретно-пізнавальну задачу, яка пов’язана з безпосередньою учбовою ситуацією; комунікативно-розвиваючу, в процесі якої випрацьовуються основні навички даної групи; забезпечує стійку мотивацію до навчання, чим сприяє підвищенню якості знань та розширенню світогляду учнів.

Робота може бути використана викладачем без будь-яких змін в плануванні, так як співпадає з тематикою уроків у підручнику, водночас даючи змогу організувати навчальний процес цікаво та нестандартно.

Тема уроку:                         Невербальне спілкування.

Мета уроку:                         ознайомити учнів з невербальним спілкуванням,  

                                               комунікативними жестами та їх походженням.

Навчальна мета:                формувати вміння тлумачити мову рухів тіла;  

                                                 прищеплювати бажання самовдосконалення; пояснити

                                                особливості типів рукостискання, поз, виразів обличчя.

Розвиваюча мета:               розвивати логічне мислення учнів, пам’ять, культуру

                                              усного спілкування..

Виховна мета:                     виховувати самокритичність, пошану до культури

                                              мовлення.

Тип уроку:                              комбінований.

Обладнання:                        тести, картки-завданя, учнівські папки, зразки жестів.

План уроку

І. Лекція-конспект

1. Діловий етикет

2. Службовий етикет

3. Діловий протокол

4. Предмет та завдання етики та психології ділових відносин

5. Структура етики та психології ділових відносин

ІІ. Перевірка знань учнів

1.     Запитання та відповіді

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Визначення поняття «невербальне спілкування».

2. Дослідження невербального спілкування.

3. Сприйняття, інтуїція і передчуття.

4. Природжені, генетичні, набуті та культурно обумовлені сигнали.

5. Основні комунікативні жести та їх походження.

6. Сукупність жестів.

7. Становище в суспільстві та різноманітність жестикуляції.

8. Долоні. Їх значення.

9. Рукостискання. Його типи.

10. Жести рук і кистей рук.

11. Жести пов’язані з торканням рук до різних частин обличчя.

12. Руки в якості бар’єру.

13. Захисні бар’єри сформовані за допомогою ніг.

14. Інші відомі жести і рухи.

ІV. Закріплення нового матеріалу.

V. Підведення підсумків уроку, оцінювання учнів.

1. Тестування

2. Додатки

І. ЛЕКЦІЯ-КОНСПЕКТ

1.     Діловий етикет

Поняття*етикету 

Ділові стосунки  і культура комунікації в цілому має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішню сторону – етикет, норми якого досить значущі в моральному плані.

Етикет– це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших, форми звертання, манери, стиль одягу тощо). Це складова зовнішньої культури окремої людини і суспільства в цілому. Етикет є певною формою церемоніалу, це мова символів. 

Дослідження підтверджують, що етичні засади поведінки людини мають глибокі історичні корені. Так, зберігся зміст рукопису “Повчання Кочемні”, датований кінцем ІІІ тисячоліття до н. е. Складовими його змісту є поради старших молодим щодо поведінки в суспільстві. Вперше згадується про необхідність бути чистим і охайним, вміти користуватися столовими приборами.

Ще Конфуцій розумів, що люди потребують зразків, згідно з якими вони мають поводитися. Таким зразком у конфуціанстві є принцип Лі (лі-етикет). Лі-етикет, на думку Конфуція, повинен був сформувати гармонійні відносини між людьми, регулювати поведінку в різних життєвих ситуаціях. Одним з Лі було саме життя самого Конфуція.

Етикет виник в епоху Середньовіччя в середовищі феодалів (лицарів). Лицарі виробили власний кодекс честі, моральні норми, які були запроваджені у житті і суворо дотримувалися. Належність лицарів до їхнього суспільного стану вимагала дотримання чіткої ієрархії, уваги до різноманітних ритуалів, символів, атрибутики. 

Але особливо складними та суворими правила поведінки існували при дворі монарха. Сам термін “етикет” увійшов до лексикону за часів правління французького короля Людовіка ХІV (ХVІІ ст.) як порядок і форма ввічливості при дворах монархів. На одному з вишуканих, величезних прийомів короля гості одержали картки (етикетки) зі зводом правил поведінки в конкретних церемоніях.

В Росії норми етикету активно вводилися в період царювання Петра І. У 1717 р. за розпорядженням царя була видана книга “Юності чесне зерцало, або показання до життєвого обходження, зібране від різних авторів”. У збірці молодим дворянам давалися поради, як поводити себе в товаристві.

Сучасний період глобалізації, розвитку комунікації, діалогу культур вимагає посилення уваги до дотримання норм етикету. До загальних принципів сучасного етикету відносяться:

·         гуманізм і людяність, які вимагають бути ввічливим, тактовним, гречним, скромним;

·         доцільність дій, яка дає змогу людині поводитися розумно, просто, зручно;

·         краса поведінки, шляхетності;

·         дотримання звичаїв і традицій тієї країни, в якій перебуває людина.

Існує п’ять видів етикету: придворний, військовий, дипломатичний, загальногромадянський і діловий (службовий).

В етикеті, як правило, закладені певні моральні принципи. Водночас етикет має суто зовнішню, часом відірвану від свого морального змісту, форму. Адже за суворим дотриманням правил етикету може критися недоброзичливе ставлення до інших. В цьому разі етикет стає формою лицемірства.

Безпосередньо з мораллю пов’язані такі норми етикету: ввічливість, тактовність, коректність, вихованість.

Діловий*етикет  

Як ми вже вище визначили, етикет – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших, форми звертання, манери, стиль одягу тощо).

Попри універсальний характер етикету є певні особливості його прояву в сім’ї, в громадських місцях, на роботі тощо.

Діловий етикет – норми, які регулюють стиль роботи, манеру  поведінки і спілкування при вирішенні ділових проблем; це встановлений порядок і норми  взаємовідносин на службі, з керівництвом, у відносинах між колегами, партнерами, клієнтами.

Важливими сферами та формами ділового етикету є:

·         офіційні та протокольні форми привітання та представлення;

·         подарунки в ділових відносинах;

·         етикет національних символів;

·         візитна картка;

·         діловий одяг;

·         ділова субординація;

·         етикет в рекламі та ін.

Основою етикетних норм є: дотримання певної дистанції між працівниками різних рангів, толерантне ставлення до думок інших, уміння визнавати свої помилки, бути самокритичним, уміння використовувати  в суперечці аргументи, а не владу чи авторитет та ін.

Діловий етикет потрібно розглядати в поєднанні з етикою, оскільки лише за такої умови його використання є плідним, бо сприяє ефективній взаємодії керівника з підлеглими, співробітників між собою, працівників будь-якої установи з клієнтами. 

Різновидом ділового етикету є службовий етикет.

2.     Службовий етикет – сукупність найдоцільніших правил поведінки там, де відбувається професійна діяльність (на виробництві, в будь-якій організації).

Дотримання правил і вимог службового етикету є обов’язковим для всіх, адже це сприяє створенню сприятливого морально-психологічного клімату для людей, під впливом якого формується гарний настрій людини. Гарний настрій впливає на здоров’я людини, на продуктивність її праці. Не випадково великі фірми та корпорації створюють власні Кодекси честі, в яких передбачено норми взаємин та правила службового етикету.

Важливим аспектом подальшого розвитку ділового етикету стосунків є пошук, вироблення його засадничих принципів. Так, відомий американський соціолог Джен Ягер, базовими визначає шість таких принципів:

·         пунктуальність (вчасно виконуйте роботу);

·         конфіденційність (не говоріть лишнього);

·         ввічливість, привітність і  доброзичливість;

·         уважне ставлення до оточуючих (турбуйтеся про інших, а не тільки про себе);

·         зовнішній вигляд (умійте правильно одягатися);

·         грамотність (говоріть і пишіть гарною мовою).

3.     Поняття ділового протоколу

Успішність ділових контактів між партнерами, особливо представниками різних країн, значною мірою залежить від дотримання певних протокольних звичаїв та правил.

Слово “протокол” (від грецького protokollon означає: protos – перший, kolla  – клеїти). У візантійській дипломатії слово трактувалось як правила оформлення документів й означало першу частину документа, в якій перераховується склад учасників зустрічі. В наш час протокол являє собою сукупність правил поведінки, норм і традицій, які регулюють порядок різних церемоній, офіційних та неофіційних зустрічей, форму одягу та ін.

Діловий протокол – правила, що регламентують порядок зустрічей і проводів делегацій, проведення бесід і переговорів, організацію прийомів, форму одягу, ведення ділового листування, підписання договорів, угод та ін. 

Протокол допомагає створити дружню і невимушену обстановку під час зустрічей, переговорів, прийомів, що сприяє взаєморозумінню і досягненню бажаних результатів, допомагає вирішенню ділових питань.

У міжнародних стосунках використовується дипломатичний протокол –сукупність правил, традицій, яких дотримуються в міжнародних стосунках. Він є складовою дипломатії і формою, яка створює відповідні умови відносин між державами, урядами на основі миру, взаємоповаги, дружби. 

Дипломатичний протокол є зразком міжнародного спілкування, на який рівняються всі організації та приватні особи. Норми протоколу обов’язкові для виконання всіма учасниками міжнародного спілкування. Відступ від дипломатичного протоколу або порушення його норм сприймається як неповага до держави і може призвести до конфліктних ситуацій.

 Ввічливість. Це дотримання загальноприйнятих правил поведінки, вміння поводитися між людьми відповідно до обставин. Ввічлива людина при спілкуванні завжди буде враховувати вік, стать, соціальний статус партнера. Ввічливість тотожна таким поняттям як інтелі­гентність, порядність, тактовність, толерантність. 

 Тактовність. Це вміння дотримуватись такту у стосунках з іншими людь­ми. Такт – почуття міри, що підказує найбільш правильний підхід, найбільш делікатну лінію поведінки. Тактовна людина звертає увагу не тільки на зміст своїх слів, дій чи вчинків, а й на їх форму, враховуючи індивідуальні відмінності партнера, його психологічний стан, настрій.

Відсутність такту – безтактність, проявляється у невмінні людини контролювати свою поведінку й управляти емоціями. Безтактність може виявитись у фамільярності, коли людина спеціально чи несвідомо порушує певну дистанцію спілкування, що існує між людьми різного віку, статі, соціального статусу.

Протокол визначає межі, методи, поведінку і етикет, встановлює прави­ла офіційного та особистого спілкування. Дотримання протоколу є свідченням так­товності людини.

Взаємоповага. Правила протоколу не є священними, але їх дотримання є елементом поваги до країни, національних особливостей, місцевих звичаїв, до партнерів по ділових стосунках.

Гідність. Уміння виходити зі складних ситуацій в ділових стосунках (ділових переговорах), уміння з гідністю представляти свій народ, країну, організацію (фірму),  почуття власної гідності, честі, уміння відстояти власні інтереси, власну точку зору – важливі аспекти поведінки в рамках ділового протоколу, незважаючи на його суворі рамки. Норми протоколу не можуть бути застиглими. Досвідчені партнери знають, коли і як, у разі потреби, вийти з них. Головне при цьому – повага, теплі та гуманні почуття до партнера, уміння по­дякувати за приємне ділове спілкування й увагу.

 Порядність. Складовою протоколу є порядність. Це поняття допомагає людині утримуватися від негативних вчинків: обман, підступність, приниження гідності іншої людини, шахрайство та ін. Навпаки, непорядна людина може підвести, написати анонімку, недба­ло ставитися до роботи, використовувати свій службовий стан в корис­ливих цілях та ін.

Дотримання правил ділового протоколу дає можливість підтримувати порядність і престиж фірми, сприяє створенню сприятливого психологічного клімату в процесі спілку­вання, що впливає на успішне вирішення справи та закладення основи для взаємовигідних ділових стосунків в подальшому.

Основні поняття і ключові слова: діловий етикет, службовий етикет, протокол, діловий протокол, дипломатичний протокол.

4.     Предмет та завдання етики та психології ділових відносин

Предмет етики та психології ділових відносин, як міждисциплінарної науки, містить у собі два блоки проблем, які нерозривно повязані. Це  предмет етики ділових відносин – етичні засади ділових відносин, та предмет психології ділових відносин – психологічні засади ділових відносин.

Предмет етики ділових відносин

Економічна діяльність, бізнес, менеджмент можуть успішно здійснюватися тільки за наявності загальноприйнятих етичних норм. Повинні існувати певні правила, норми, що вказують, яка поведінка є допустимою, а яка ні. Адже, якщо діловий партнер не “тримає слово”, зриваються переговори, постачаються неякісні товари, відбувається обман, нечесна конкуренція, неповага, грубість  до партнерів, клієнтів, покупця – це все буде гальмувати економічні успіхи, бізнес.

Деякі з етичних правил, норм записані в вигляді законів і нормативів, деякі є елементом традиції, культури, релігії, моралі. (Прикладом є розгляд “золотого правила моральності” в розд. 1.5.3).

Сукупність формальних і неформальних етичних норм складає предмет етики ділових відносин. 

Як складова економічної етики та етики бізнесу, етика ділових відносин визначає систему моральних цінностей, критеріїв та параметрів у відносинах між виробниками і споживачами, між організаціями (підприємствами), між організаціями та державою, в самих організаціях та ін. 

Використання принципів та норм етики ділових відносин впливає на:

·         регулювання відносин між економічними суб’єктами ринку на підставі виконання договірних зобов’язань та дотримання права (виконання сторонами контрактних зобов’язань, покриття збитків партнеру в разі заподіяння шкоди, запобігання порушень ділової практики та вільної конкуренції, додержання правил та норм, що стосуються реклами, використання товарних знаків та ін.);

·         виконання норм та правил державного регулювання,  в основі яких заходи контролю з боку держави за додержанням законодавства, стандартів, постанов та розпоряджень з конкретних питань підприємницької діяльності;

·         регулювання відносин бізнесу із споживачами, направлене на сумлінне ставлення до споживача (чесність та достовірність характеру реклами, задоволення вимог споживачів щодо кількості, якості, асортименту, новизни, технічних характеристик товарів, дотримання стандартів та вимог щодо сертифікації продукції та ін);

·         відносини бізнесу із суспільством, які передбачають рішення та дії підприємців, спрямовані на підвищення рівня життя як працівників організації, так і суспільства загалом;

·         культуру ділового партнерства, що базується на довірі, добропорядності, чесності, вмінні тримати своє слово, виключенні обману, безвідповідальності, зловживань довірою партнера, а також забезпеченні етичного ставлення підприємця до своїх працівників.

Важливою запорукою успішної діяльності організації є менеджмент (управління). В сучасних теоріях управління значна роль відводиться етичним аспектам управління. 

Як складова менеджменту організації етика ділових відносин визначає систему моральних цінностей, критеріїв та параметрів відносин між керівником і співробітниками, відносин в організації загалом.

Ефективність бізнесу, ефективність діяльності організації значною мірою залежать від моральних якостей керівника, які виявляються у його діловій поведінці, взаємодії та спілкуванні (відповідальність за доручену справу, корпоративна солідарність, самовдосконалення, повага до людей та ін.).

Так, японська фірма “Мацусіта електрик” у своєму етичному кодексі визначила, що менеджери, керівники повинні дотримуватися таких цінностей, як об’єктивність, справедливість, здатність згуртувати інших, скромність, вміння висловлювати позитивну оцінку діяльності іншої людини.

Американська асоціація вищих керівників 250 корпорацій опублікувала звіт про етичну політику і практику своїх членів. У звіті зроблено висновок про те, що менеджери, особливо вищої ланки, повинні підтримувати норми етичної поведінки, виступати ініціаторами формування етичних цінностей у компаній.

Значимість етики ділових відносин також полягає у тому, що вона виконує функції не тільки моральної оцінки, але, що важливо, є засобом прийняття рішень, що дає можливість правильно вирішувати бізнесові та управлінські питання, розв’язувати суперечливі та конфліктні проблеми морального характеру.

Предмет психології ділових відносин

Предметом психології ділових відносин є психологічні основи ділових відносин.

Як складова економічної психології або психології бізнесу психологія ділових відносин досліджує психологічні основи ділових відносин у таких сферах: ділова комунікація (спілкування), стреси, конфлікти, ведення переговорів, реклама, імідж та ін.)

Як складова психології менеджменту психологія ділових відносин досліджує організаційну психологію, психологію груп, психологію мотивації, психологію інновації, стреси, психологію конфліктів, ділову комунікацію (спілкування) та ін.) 

Узагальнюючи можемовизначити предмет етики та психології ділових відносин – система знань про моральні та психологічні засади ділових відносин. 

Основні поняття і ключові слова: предмет етики ділових відносин, предмет психології ділових відносин,предмет етики та психології ділових відносин.

5. Структура етики та психології ділових відносин

Визначення сутності та змісту “Етики та психології ділових відносин” як наукової дисципліни в сучасній літературі ще не набуло чіткого, системного характеру. Особливої уваги потребує дослідження проблеми та формалізація її в навчальній літературі питання психології ділових відносин. 

Тому, формування структури, змісту “Етики та психології ділових відносин”, а на основі цього, формування структури та змісту навчальних посібників носить суб’єктивний характер уподобань авторів. Матеріали з проблем етики та психології ділових відносин розпорошено по різноманітних посібниках (“Етика бізнесу”, “Ділова етика”, “Етика ділових відносин”, “Етика ділових стосунків”, “Психологія ділових відносин”, “Ділове спілкування”, “Етика ділового спілкування”, “Психологія ділового спілкування”, “Культура ділового спілкування” та ін.), що понижує ефективність навчального процесу. 

Структуру етики та психології ділових відносин як феномена та наукової проблеми визначимо через наступну схему.

Рис. 2.1 –Структура етики та психології ділових відносин

З метою загального сприйняття студентами сутності, змісту та логіки вивчення дисципліни “Етика та психологія ділових відносин” визначимо структуру “Етика та психології ділових відносин” як навчальної дисципліни.

Аналіз, дослідження проблеми вимагає попереднього визначення його теоретико-методологічних засад дослідження. Тому першою (вступною) темою курсу є тема «Теоретико-методичні засади етики та психології ділових відносин», основою якої є генеза феномена етика та психологія ділових відносин.

У другій темі аналізується категоріально-понятійний апарат, предмет, завдання та структура етики та психології ділових відносин як науки та навчальної дисципліни.

Третя тема визначає етичні та психологічні засади ділових відносин у відповідних сферах: взаємини керівника і підлеглих; взаємини з клієнтами та партнерами по бізнесу; гендерні відносини в організації; національні особливості ділових відносин; 

У четвертій темі розглядається проблема суті та змісту корпоративної культури.

Теоретичні та практичні аспекти ключових проблем етики та психології ділових відносин викладаються у наступних темах (т.5 – 11): ділове спілкування, конфлікти у ділових відносинах, працевлаштування, ділові зустрічі та переговори, ділова атрибутика, імідж ділової людини, ділові прийоми.

Основні поняття і ключові слова: структура етики та психології ділових відносин.

ІІ. Перевірка знань учнів

Назвіть правила знайомства і представлення?

Якщо хтось, рекомендуючи вас, неправильно вимовив прізвище, звання, професію тощо. Ви його виправите?

Як необхідно вітатися на вулиці?

Вітаючись ми вимовляємо звичайні в таких випадках фрази. Назвіть їх.

Як правильно цілувати жінці руку.

Дії чоловіка коли до нього в кабінет заходить жінка?

Як правильно звертатися. В яких випадках на ТИ і Ви?

Правила прощання.

Функції ділової бесіди?

    Як поділяються бесіди залежно від кількості учасників?

Назвіть етапи бесіди.

Чого не слід робити під час бесіди?

Як поділяють комунікативні засоби спілкування?

          Що ми відносимо до вербальних засобі спілкування?

Які ви знаєте зони спілкування?

Питання та завдання для самоконтролю

1.     Проаналізуйте поняття “етика”, “мораль”, “моральність”, “етикет”.

2.     Охарактеризуйте явище та поняття ділових відносин.

3.     Дайте означення поняття “етика ділових відносин”.

4.     Дайте означення поняття “психологія ділових відносин”.

5.     В чому полягає сутність та зміст ділового етикету?

6.     Чому діловий етикет вважається економічною категорією?

7.     Що таке діловий протокол? Яку роль він відіграє в  діловій сфері?

8.     Проаналізуйте основні етичні принципи ділового протоколу.

9.     Здійсніть аналіз предмету етики ділових відносин.

10. Здійсніть аналіз предмету психології ділових відносин.

11. Дайте означення предмету етики та психології ділових відносин.

12. Проаналізуйте структуру  етики та психології ділових відносин як наукової дисципліни.

13. Охарактеризуйте зміст етики та психології ділових відносин як навчальної дисципліни.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

     Кожному з нас доводилося займатися вивченням мов. Ми вивчали рідну мову, іноземну, багато хто вивчає мову програмування. Але існує ще одна міжнародна, загальнодоступна і зрозуміла мова, про яку до недавнього часу мало що знали, - це мова жестів, міміки і рухів тіла людини - «боді ленгвідж».

     Вперше серйозним дослідженням цієї мови зайнявся в кінці 70-х років  - Аллан Піз, який є визнаним знавцем психології людського спілкування і, автором методики навчання основам комунікації.

     Також  дослідженням проблеми боді ленгвіджа займався Чарльз Дарвін описавши її в роботі  "Вираження емоцій у людей і у тварин", яка була опублікована в 1872 році. Вона стимулювала сучасні дослідження в області "мови тіла", а багато ідей Дарвіна і його спостереження визнані дослідниками всього світу. З того часу ученими було виявлено і зареєстровано більше 1000 невербальних знаків і сигналів.

     Психологами встановлено, що передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) на 7%, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) на 38%, і за рахунок невербальних засобів на 55%.

     Ці дані примушують нас задуматися над значенням «невербаліки» для психології спілкування і взаєморозуміння людей, звернути особливу увагу на значення жестів і міміки людини, а також породжують бажання опанувати мистецтвом тлумачення цього особливого знання - мови рухів тіла, на якій всі ми з вами розмовляємо, навіть не усвідомлюючи цього.

     Чи можна вивчити мову рухів тіла, опанувати і застосовувати її? Це не тільки можливо, але і життєво необхідно, для досягнення успіху в діловій діяльності та в особистому житті.

     Особливістю мови рухів тіла є те, що їх прояв обумовлений імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробляти ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному, вербальному каналу спілкування.

СПРИЙНЯТТЯ, ІНТУЇЦІЯ І ПЕРЕДЧУТТЯ

     Коли ми говоримо, що людина чутлива і володіє інтуїцією, ми маємо на увазі, що вона володіє здатністю читати невербальні сигнали іншої людини і порівнювати ці сигнали з вербальними сигналами. Іншими словами, коли ми говоримо, що у нас передчуття, або що "шосте відчуття" підказує нам, що хтось сказав неправду, ми насправді маємо на увазі, що помітили розбіжність між мовою тіла і сказаними словами.

     Жінки зазвичай чутливіші, ніж чоловіки, і цим пояснюється існування такого поняття, як жіноча інтуїція. Жінки володіють природною здатністю помічати і розшифровувати невербальні сигнали, фіксувати найдрібніші подробиці. Тому мало хто з чоловіків може обдурити своїх дружин, і, відповідно, більшість жінок можуть дізнатися таємницю чоловіка по його очах, про що він навіть не підозрює.

     Ця жіноча інтуїція особливо добре розвинена у жінок, що займаються вихованням маленьких дітей.

     Перші декілька років мати покладається тільки на невербальні канали комунікації з своєю дитиною, і вважається, що, завдяки своїй інтуїції, жінки більше підходять для ведення переговорів, чим чоловіки.

ПРИРОДЖЕНІ, ГЕНЕТИЧНІ, НАБУТІ ТА КУЛЬТУРНО ОБУМОВЛЕНІ СИГНАЛИ

     Не дивлячись на те що зроблено багато досліджень, ведуться гарячі дискусії з приводу того, чи є невербальні сигнали природженими або набутими, чи передаються вони генетично або отримуються якимось іншим шляхом. Докази були отримані через спостереження за сліпими, глухими і глухонімими людьми, які не могли б навчитися невербаліки завдяки слуховим або зоровим рецепторам. Проводилися також спостереження за жестикулярною поведінкою різних націй.

     Висновки цих досліджень указують,  що здатність посміхатися глухих або сліпих від народження дітей проявляється без жодного навчання або копіювання, що підтверджує гіпотезу про природні жести, при вивченні виразів обличчя у людей — представників п'яти глибоко відмінних один від одного культур. Вони встановили, що представники різних культур використовували однакові вирази обличчя при прояві певних емоцій, що дозволило зробити висновки, що ці жести повинні бути природними.

     Коли ви схрещуєте руки на своїх грудях, чи схрещуєте ви праву руку над лівою або ліву над правою? Більшість людей не можуть достовірно відповісти на це питання до тих пір, поки вони це не виконають. В одному випадку вони відчуватимуть себе зручно, в іншому випадку - ні. Звідси можна зробити висновки, що це, можливо, генетичний жест, який не може бути змінений.

     Існують також розбіжності з приводу того, чи є деякі жести набутими і культурно обумовленими або генетичними.

     Наприклад, більшість чоловіків надягають своє пальто, починаючи з правого рукава, більшість жінок починають надягати пальто з лівого рукава. Коли чоловік пропускає жінку на багатолюдній вулиці, він, проходячи, зазвичай, повертається до жінки; жінка ж зазвичай проходить, відвернувшись від нього.

     Більшість жестів невербальної поведінки є набутими, і значення багатьох рухів і жестів культурно обумовлене. Розглянемо ці аспекти "мови тіла".

ОСНОВНІ КОМУНІКАТИВНІ ЖЕСТИ ТА ЇХ ПОХОДЖЕННЯ

     У всьому світі основні комунікативні жести не відрізняються один від одного. Коли люди щасливі — вони посміхаються, коли вони сумні - вони хмуряться, коли сердяться — у них сердитий погляд. Хитання головою майже у всьому світі означає "так" або ствердження. Схоже, що це природжений жест, оскільки він також використовується глухими і сліпими людьми. Похитування головою для позначення заперечення або незгоди є також універсальним, і може бути одним з жестів, винайдених в дитинстві. Коли маленька дитина наїлася, вона крутить головою з одного боку в інший, щоб ухилитися від ложки, якою батьки годують її. Тим самим дуже швидко вона привчається використовувати похитування головою для виразу своєї незгоди і негативного відношення.

     Жест "знизування плечима" є хорошим прикладом універсального жесту, який означає, що людина не знає або не розуміє, про що мова.

     Як вербальні мови відрізняються одна від одної залежно від типу культур, так і невербальна мова однієї нації відрізняється від невербальної мови іншої нації. В той час, як якийсь жест може бути загальновизнаним і мати чітку інтерпретацію у однієї нації, у іншої нації він може не мати ніякого значення, або мати абсолютно протилежне значення. Наприклад, розглянемо різницю в інтерпретації різними націями таких типових жестів, як жести "О'кей"  і «Немає проблем».

     Жест "О'кей" (все гаразд) - добре відомий у всіх англомовних країнах, а також в Європі і в Азії, в деяких же країнах цей жест має абсолютно інше походження і значення. Наприклад, у Франції він означає "нуль" або "нічого", в Японії він означає "гроші".

     Піднятий вгору великий палець - в Америці, Англії, Австралії і Новій Зеландії використовується при "голосуванні" на дорозі, в спробах зупинити попутну машину, або як знак - "все гаразд", «немає проблем». У Греції цей жест означає "замовкни".

СУКУПНІСТЬ ЖЕСТІВ

     Одну з найбільш серйозних помилок, яку можуть допустити початківці пі час вивчення мови тіла, є прагнення виділити один жест і розглядати його ізольовано від інших жестів і обставин.

     Як будь-яка мова, мова тіла складається із слів, речень і знаків пунктуації. Кожен жест подібний до одного слова, а слово може мати декілька різних значень. Повністю зрозуміти значення цього слова ви можете тільки тоді, коли вставите це слово в речення разом з іншими словами.

     На малюнку показано сукупність жестів, що позначають критично оцінююче вставлення. Головним тут є жест "підпирання щоки вказівним пальцем", тоді як інший палець прикриває рот, а великий палець лежить під підборіддям. Наступним підтвердженням того, що той, що слухає ставиться до вас критично, є те, що ноги його міцно схрещені, а друга рука лежить упоперек тіла, як би захищаючи його, а голова і підборіддя нахилені (вороже). Це невербальна пропозиція говорить вам приблизно наступне: "Мені не подобається, що ви говорите, і я з вами не згоден".

СТАНОВИШЕ В СУСПІЛЬСТВІ ТА РІЗНОМАНІТНІСТЬ ЖЕСТИКУЛЯЦІЇ

     Наукові дослідження в області мовознавства показали, що існує пряма залежність між соціальним статусом, владою і престижем людини і його словниковим запасом. Іншими словами, чим вище соціальне або професійне становище людини, тим краще його здатність спілкуватися на рівні слів і фраз. Дослідження в галузі невербаліки виявили залежність між красномовством людини і ступенем жестикуляції для передачі сенсу своїх повідомлень. Це означає, що існує пряма залежність між соціальним положенням людини, його престижем і кількістю жестів, рухів тіла, якими він користується. Людина, що знаходиться на горі професійної кар'єри, може користуватися багатством свого словарного запасу в процесі комунікації, тоді як менш досвідчена або менш професійна людина частіше покладатиметься на жести, а не на слова в процесі спілкування.

     Деякі жести змінюються з віком людини. Наприклад, якщо 5-річна дитина скаже неправду своїм батькам, то відразу ж після цього вона прикриє однією або обома руками рот. Коли підліток говорить неправду, рука прикриває рот майже так само, як і у п'ятирічної дитини, але тільки пальці злегка обводять лінію губ. Цей жест «прикриття рукою рота» стає витонченішим у дорослому віці. Коли доросла людина бреше, його мозок посилає йому імпульс прикрити рот, в спробі затримати слова обману, як це роблять п'ятирічна дитина або підліток, але в останню мить рука ухиляється від рота, і народжується інший жест-дотик до носа. Це приклад того що з віком жести людей стають менш помітними і більш завуальованими, тому завжди важче зчитати інформацію з 50-річної людини, ніж молодої.

ДОЛОНІ

     Споконвіку відкрита долоня асоціювалася з щирістю, чесністю, відданістю і довірливістю. Присяги зазвичай даються з долонею на серці; у суді, коли надаються свідчення, піднімається рука з відкритою долонею; Біблію тримають в лівій руці, а права рука піднята вгору так, щоб її бачили члени суду.

     Найкращий спосіб дізнатися, чи відвертий і чесний з тобою в даний момент співрозмовник - це постежити за положенням його долонь.

     Існує три основні командні жести долоні: положення долоні вгору, положення долоні вниз і положення вказівного пальця. Відмінність між цими трьома положеннями видні з наступного прикладу: припустимо, вам потрібно попросити кого-небудь підняти коробку і переставити її на інше місце в кімнаті. Припустимо також, що використовувати при цьому ми будемо одні й ті ж слова, говорити їх одним тоном голосу і з одним виразом обличчя. Змінювати буде тільки положення долоні.

     Положення відкритої долоні вгору — є довірливий, незагрозливий жест. Людина, яку ми попросили пересунути коробку, не відчує ніякого тиску, і в умовах субординації вона сприйме це як прохання з вашого боку.

     Коли долоня повернена вниз, у вашому жесті негайно з'явиться відтінок керуючого. У людини, якій ви адресували своє прохання, з'явиться відчуття, що вона отримала наказ пересунути коробку, і може навіть виникнути відчуття ворожості до вас, залежно від ваших з ним стосунків. Наприклад, якщо це ваш колега то він може не виконати ваше прохання, але якби ви його запитали іншим жестом, коли долоня дивиться вгору, то він би це зробив. Якщо людина, якій ви адресуєте своє прохання, - ваш підлеглий, то вона виконає його без заперечень, тому що у такому разі ви маєте право використовувати цей жест.

     Пальці руки стислі в кулак, і разом з виставленим вказівним пальцем вся конфігурація стає схожою на своєрідну палицю, за допомогою якої людину примушують до підпорядкування. Жест "вказуючого пальця" є одним з найбільш дратівливих, який використовує людина в процесі мови, особливо якщо він співпадає за змістом із сказаними словами. Якщо у вас є звичка вказувати пальцем, постарайтеся замінити цей жест, змінивши положення долоні вгору або вниз, і ви побачите, що досягнете великих успіхів у стосунках з іншими.

ТИПИ РУКОСТИСКАНЬ

     Рукостискання — одна із найдавніших і найпоши­реніших форм вітання. З нього традиційно почи­нається і ним закінчується будь-яка ділова розмова. Рукостис­кання використовують не тільки під час вітання і прощання, але й на знак укладення угоди, констатації взаємної поваги і довіри.

     Коротке і мляве рукостискання дуже сухих рук може свідчити про байдужість. Тривале рукостискання і вологі руки — ознака сильного хвилювання; правда, є люди, у яких долоні майже завжди вологі.

     Трохи затягнуте рукостискання в поєднанні з посмішкою і привітним поглядом демонструє дружелюбність; але довго стискати руку співрозмовника не слід: це викликає неприємну аналогію з капканом і дратує співрозмовника.

     Якщо партнер простягає руку трохи повернувши її доло­нею нагору — він віддає вам ініціативу, виражає готовність до підпорядкування.

     Якщо долоня повернена вниз — це говорить про праг­нення до першості, бажання бути лідером.

     Якщо ж обидва партнери однаково поважають, розуміють одне одного, то їхні долоні під час рукостискання перебува­ють в однаковому положенні (вертикальному). Таке рукости­скання називається рівносильним.

     Від виду рукостискання значною мірою залежить резуль­тат ділової зустрічі. Ті, чия рука при першому рукостисканні бу­ла зверху, як правило, беруть верх і під час переговорів.

     Про неповагу, прагнення зберегти офіційну дистанцію і нагадати про нерівність свідчить потиск прямою, не зігну­тою рукою.

     Про бажання тримати співрозмовника на відстані свідчить і рукостискання, під час якого в долоню партнера вкладають лише пальці.

     Існує ще і «рукавичкове» рукостискання: потискуючи ру­ку співрозмовника правою рукою, ліву руку кладуть на неї з іншого боку. Таке рукостискання служить для вираження гли­боких почуттів і доречне тільки у спілкуванні з добре знайоми­ми людьми. Тому краще не використовувати його під час пер­шої ж зустрічі з діловим партнером.

     Чим більші ступінь довіри і глибина почуттів, тим вище те місце на руці співрозмовника, якого торкається ініціатор руко­стискання. Рука на лікті виражає більшу глибину почуттів, аніж рука на зап'ястку. Про найтепліші почуття свідчить ліва рука, що обіймає плече співрозмовника.

РУКИ ЯК БАР'ЄРИ. РУКИ НА ГРУДЯХ

     Укриття за якою-небудь перегородкою — є природна реакція людини, яку вона засвоює ще в ранньому дитинстві для самозбереження. Дітьми ми ховалися за столами, стільцями, меблями і маминою спідницею, як тільки ми опинялися в небезпечній для себе ситуації. Підростаючи, ми стали витонченішими в засобах самооборони і, досягнувши шестирічного віку, коли укриття за меблями стало б вже безглуздим, ми навчилися складати руки і тісно переплітати їх у себе на грудях при будь-яких ознаках небезпеки. У підлітковому віці ми навчилися робити цей жест менш явно, тррохи розслабляючи переплетення рук і поєднуючи цей жест перехрещенням ніг.

     Дорослішаючи, ми стали так майстерно застосовувати цей жест, що його очевидність стала непомітною для оточуючих. Розташовуючи одну або обидві руки у себе на грудях, ми утворюємо бар'єр. Це, по суті, спроба відгородитися від загрози, що насувається, або небажаних обставин. У одному можна бути упевненим, якщо людина нервує або приймає критичну або захисну позу, він схрещує руки у себе на грудях. Це є явним сигналом того, що він відчуває небезпеку або загрозу.

     Дослідження, проведені по вивченню цього жесту, дали цікаві результати. Групу студентів попросили відвідати ряд лекцій і під час лекцій сидіти розслаблено і невимушено, не закидаючи ногу за ногу і не схрещуючи рук на грудях. У кінці лекції був проведений тест на засвоєння і запам'ятовування матеріалу, а також реєструвалося ставлення студентів до лектора. Друга група студентів виконала те ж саме, тільки вони слухали лекції з схрещеними, міцно стислими руками. Результати показали, що друга група засвоїла на 38% інформації менше, ніж перша. У другої групи думка про лектора і саму лекцію була критичнішою.

     Ці дослідження показують що, коли той, що слухає, схрещує руки на грудях, у нього не тільки складається негативне ставлення до виступаючого, але він, до того ж, звертає менше уваги на те, що він чує. Тому всі учбові центри повинні в аудиторіях мати стільці з підлокітниками, що дозволить учням сидіти з несхрещеними на грудях руками.

     Багато людей стверджують, що у них звичка складати руки на грудях, тому що це зручна поза. Будь-який жест буде зручним, якщо він відповідає вашому настрою; тобто, якщо у вас знервований, критично настроєний стан, цей жест здасться вам дуже зручним для вашого настрою.

     Пам'ятаєте, що в процесі комунікації невербальна інформація, що поступає від людини, робить великий вплив на реципієнта.

ЗАХИСНИЙ БАР'ЄР СФОРМОВАНИЙ ЗА ДОПОМОГОЮ НІГ.

ПЕРЕХРЕЩЕННЯ НІГ

     Подібно до захисних бар'єрів, сформованих за допомогою рук, перехрещення ніг є ознакою негативного або оборонного відношення людини.

     Схрещування рук на грудях спочатку було пов'язане з функцією захисту ділянки серця і грудної клітки, а схрещування ніг є спробою захистити зону геніталій. Крім того, схрещування рук свідчить про більш негативний настрій людини, чим схрещування ніг, і схрещені руки явніше впадають в очі. З обережністю потрібно підходити до інтерпретації цього жесту у жінок, оскільки в дитинстві їх вчили так сидіти тому, що "так сидять леді". На жаль, ця манера може тлумачитися, як спроба оборони.

     Існує дві основні пози зі схрещеними ногами в сидячому положенні — стандартне (класичне) заставляння ноги на ногу, і поза, коли закинена нога нагадує цифру "4".

1. 

Одна нога акуратно лежить на другій, як правило права на лівій – це нормальне положення схрещених ніг, яке використовується в стані стриманої або захисної позиції.

Цей жест у поєднанні із схрещеними руками на грудях, означає, що людина «відключена» від розмови.

ЯК НАВЧИТИСЯ ГОВОРИТИ НА МОВІ РУХІВ ТІЛА

     Поставте собі завдання хоч би п'ятнадцять хвилин у день займатися вивченням і тлумаченням жестів інших людей, а також аналізом своїх власних жестів. Експериментальним простором може стати будь-яке місце, де зустрічаються і взаємодіють люди. Зокрема, аеропорт є відмінним місцем спостереження всього спектру людських жестів, оскільки тут люди через жести виражають цілу гамму емоцій: і пристрасне бажання, і гнів, і жах, і горе, і щастя, і нетерпіння, і багато що інше. Відмінною точкою спостереження є також офіційні прийоми, ділові зустрічі і вечори, вечірки. Вивчивши мистецтво мови руху тіла, ви можете відправитися на вечір, просидіти тихенько в куточку весь вечір і отримати величезне задоволення від спостереження за ритуалом мови рухів тіла в суспільстві. Телебачення також надає чудову можливість для вивчення особливостей невербальної комунікації. Вимкніть звук і спробуйте здогадатися про те, що відбувається на екрані тільки по зображенню. Включаючи звук через кожні 5 хвилин, ви зможете перевірити правильність вашого розуміння невербаліки, і незабаром ви зможете дивитися всю програму без звукового супроводу і розуміти все, що відбувається на екрані, як це роблять глухі.

     На останок хочеться сказати, що важко наслідувати і підробляти мову тіла в період довгого часу, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими людьми і позбавитися від жестів, що несуть негативне забарвлення. Це дозволить вам відчувати себе затишніше в товаристві людей і зробить вас привабливішими для них.

Хазяїн положення

     Під час рукостискання (власного господаря) ваша рука захвачує руку другої людини таким чином, щоб ваша долонь була розгорнута вниз. Таким чином ви говорите, що хочете бути головним в процесі спілкування.

Уступаю ініціативу

     Це рукостискання відрізняється від власного рукостискання тим, що ви простягаєте руку, розгорнувши її долонь догори. Цей жест використовується в ситуаціях, коли ви хочете віддати ініціативу іншій людині, або дозволяєте їй почувати себе господарем положення.

Рівне рукостискання

     Коли рукостисканням обмінюються дві власні людини, між ними відбувається символічна боротьба, під час якої кожний хоче підкорити собі руку іншого. В результаті чого виходить рукостискання, при якому обидві руки залишаються у вертикальному положенні, а обидві людини відчувають один до одного повагу й взаєморозуміння.

Власне рукостискання

     Домінантне рукостискання – це найбільш агресивний вид рукостискання, так як воно дає людині мало шансів на встановлення відношень рівного партнерства. Цей тип рукостискання характерне для агресивного, власного чоловіка, який завжди є ініціатором рукостискання і жестом руки, з долонею направленою до низу, заставляє людину підкоритися, тому що йому приходиться відповідати рукою, яка повернута долоню до гори.

Нейтралізація власного рукостискання

     Способів перешкоджання домінантного рукостискання – обхватити руку людини зверху за зап'ястя та потім стряхнути її.

„Рукавичка”

     Жест «рукавичка» використовується частіше політичними діячами або тільки в тому випадку, якщо людина вам дуже добре знайома.

Рукостискання з хрустом пальців

     Сильне рукостискання, з хрустом пальців, - є невід’ємною частиною агресивного, жорстокого чоловіка. Не існує способів відповісти на таке рукостискання. Можна відповісти поганими словами або дати кулаком по носу!

Рукостискання прямою не зігнутою рукою

     Рукостискання не зігнутою, прямою рукою, як і домінантне, є особливістю агресивної людини. Його головне призначення в тому, щоб зберегти дистанцію і не допустити людину в свою інтимну зону.

Рукостискання кінчиками пальців

     Рукостискання кінчиками пальців нагадує рукостискання прямою не зігнутою рукою, яке не виконали до кінця: замість руки, помилково, в долонь помістили тільки пальці. Мета – тримати партнера на відстані від себе.

Потиснення з потягуванням руки на себе

     Рукостискання, при якому ініціатор тягне руку реципієнта на себе, може означати тільки одне з двох варіантів: або це не впевнений у собі чоловік, який почуває себе в безпеці тільки в середині своєї особистої зони, або він належить до нації, для якої характерна більш вузька інтимна зона, в такому випадку він веде себе нормально.

Потиснення ліктя

     Потиснення  з використанням обох рук одразу виявляє щирість, довіру або симпатію по відношенню до реципієнта. Для передачі симпатії або почуттів, які хоче показати ініціатор, використовується ліва рука, яка ставиться зверху на руку реципієнта. Степінь цих почуттів буде виявлятися місцем, на яке лягає рука. Наприклад, якщо ліва рука ініціатора береться за лікоть партнера, то це виявляє більші почуття ніж при притисненні зап'ястя.

Потиснення зап’ястя

     Потиснення з використанням обох рук одразу виявляє щирість, довіру або симпатію по відношенню до реципієнта. Для передачі симпатії або почуттів, які хоче показати ініціатор, використовується ліва рука, яка ставиться зверху на руку реципієнта. Степінь цих почуттів буде виявлятися місцем, на яке лягає рука. Наприклад, якщо ліва рука ініціатора береться за лікоть партнера, то це виявляє більші почуття ніж при притисненні зап'ястя.

Потиснення плеча

     Якщо рука кладеться на плече, то - це виявлення більших почуттів ніж тоді, коли рука знаходиться на передпліччі. Поведінка лівої руки ініціатора означає порушення інтимної зони реципієнта. А взагалі, захват зап’ястя та плеча повинен відбуватися тільки між близькими друзями, родичами.

Потиснення передпліччя

     Якщо рука кладеться на плече, то - це виявлення більших почуттів ніж тоді, коли рука знаходиться на передпліччі. Поведінка лівої руки ініціатора означає порушення інтимної зони реципієнта. А взагалі, захват зап’ястя та плеча повинен відбуватися тільки між близькими друзями, родичами.

Тертя долонь: „Як добре?”

      За допомогою тертя долонь люди невербально передають свої позитивні очікування.

Зчеплені пальці рук в піднятому положенні

     Жест зчеплених пальців рук означає розчарування та бажання людини приховати своє негативне ставлення. Цей жест має три варіанти: зчеплені пальці рук підняті до рівня обличчя; руки лежать на столі, на колінах у сидячому положенні або внизу попереду себе в стоячому положенні.

Середнє положення зчеплених рук

     Жест зчеплених пальців рук означає розчарування та бажання людини приховати своє негативне ставлення. Цей жест має три варіанти: зчеплені пальці рук підняті до рівня обличчя; руки лежать на столі, на колінах у сидячому положенні або внизу попереду себе в стоячому положенні.

Нижнє положення зчеплених рук

     Жест зчеплених пальців рук означає розчарування та бажання людини приховати своє негативне ставлення. Цей жест має три варіанти: зчеплені пальці рук підняті до рівня обличчя; руки лежать на столі, на колінах у сидячому положенні або внизу попереду себе в стоячому положенні.

Руки „шпилем” вгору

      Шпилеподібне положення рук дуже часто використовують в умовах субординації і може бути ізольованим жестом, який означає впевнену або „всезнаючу” позицію. Люди керуючої ланки часто використовують цей жест коли віддають розпорядження або поради своїм підлеглим. Він дуже поширений серед бухгалтерів, менеджерів, юристів і т.п. Цей жест має два варіанти: руки шпилем угору та руки шпилем униз.

Руки „шпилем” вниз

     Шпилеподібне положення рук дуже часто використовують в умовах субординації і може бути ізольованим жестом, який означає впевнену або „всезнаючу” позицію. Люди керуючої ланки часто використовують цей жест коли віддають розпорядження або поради своїм підлеглим. Він дуже поширений серед бухгалтерів, менеджерів, юристів і т.п. Цей жест має два варіанти: руки шпилем угору та руки шпилем униз.

Захват ліктя

     Жест „руки в замок за спиною” відрізняється від жесту „закладання рук за спину із захватом зап'ястя”, який говорить про те, що людина засмучена і хоче взяти себе в руки. В цьому випадку одна рука захвачує зап'ястя так міцно, наче вона хоче утримати її від нанесення удару. Цікаво, чим більше засмучена людина, тим вище рухається її рука по спині.

Закладання рук за спину із захватом зап’ястя

     Жест „руки в замок за спиною” відрізняється від жесту „закладання рук за спину із захватом зап'ястя”, який говорить про те, що людина засмучена і хоче взяти себе в руки. В цьому випадку одна рука захвачує зап'ястя так міцно, наче вона хоче утримати її від нанесення удару. Цікаво, чим більше засмучена людина, тим вище рухається її рука по спині.

Жест упевненого чоловіка

     Вважається жестом упевненого у собі чоловіка з почуттям переваги над іншими. Він характерне для королівських династій багатьох країн.

Жест із виставленими великими пальцями рук

     Виставлення великих пальців рук говорить про панування, переважність і навіть агресивність людини.

     Чоловік, який залицяється до жінки, використовує цей жест у її присутності, а найбільш типовий цей жест для людей, які одягнені в офіційний і престижний одяг.

„Що до моєї скромної думки”

     Великі пальці стають більш красномовними в тому випадку, якщо людина говорить протилежні жесту слова. Візьмемо на прикладі ситуацію, коли адвокат, який звертається до судді м’яким низьким голосом, говорить: „Дами та господа присяжні. Що до моєї скромної думки...” в той час, коли його великі пальці виділяються, а голова високомірно відкинута назад.

Великі пальці рук виглядають із задніх кишень брюк

     Великі пальці рук дуже часто виглядають з кишень людини, іноді навіть із задніх кишень брюк, щоб сховати домінантність людини в даному випадку.

Схрещені руки з вертикально піднятими великими пальцями

     Цей жест передає подвійний сигнал – перший про негативне або оборонне відношення (схрещені руки), ще додається почуття переваги (яке виражене великими пальцями рук). Людина, яка використовує цей жест, обов’язково постукує одним або обома пальцями, для стоячого положення характерно покачування на підборах.

„Ці жінки ... вони всі однакові!”

     Цей жест використовується для вираження неповаги по відношенню до реципієнта, на якого вказує великий палець.

Прикриття рота рукою

     Якщо цей жест використовується під час бесіди, це говорить про те, що він говорить неправду. Але, якщо він прикриває рот рукою під час того, коли говорите ви, а він слухає, це означає, що він відчуває, як ви брешете.

Тертя ока пальцем

     Цей жест викликаний бажанням не дивитися у вічі тому, кому він говорить неправду. Чоловіки роблять це дуже енергійно, а якщо обман дуже великий, то вони відводять погляд в сторону, частіше в пол. Жінки акуратно роблять цей жест. Вони проводять пальцем під оком. Це може бути викликано двома причинами: вони не знайомі з грубими жестами, або вони бояться пошкодити макіяж.

Тертя вуха

     Жест говорить про те, що людина досхочу наслухалася і хоче сказати сама.

Почісування шиї

     Цей жест говорить про сумнів або невпевненість людини, яка говорить.

Відтягування комірця

     Під час досліджування жестів людей, які брешуть, було помічено, що брехня викликає зуд м’язових тканин лиця або шиї, що викликає почісування. Це пояснює те, що люди відтягують комірець, коли брешуть і відчувають, що їх розкрили.

     Цей жест використовує людина, коли вона в гніві або розлючена.

Тут потрібна підтримка

     Людина кладе пальці (цигарку, трубку, олівець, ручку та інші предмети) в рот, коли сильно пригнічена. Цей жест говорить про внутрішню підтримку. Тому, коли з’являється цей жест, необхідно підтримати людину/

Нудьга

     Коли слухач починає підставляти руку для того, щоб покласти на неї голову, це вербальна ознака того, що він почав нудьгувати, і він підпирає голову рукою, щоб не заснути. Нудьгу й відсутність цікавості ми можемо побачити, коли голова повністю лежить на руці, а якщо людині вже зовсім не цікаво – він лежить головою на столі і похрипує.

 Оціночне відношення

     Людина приймає оціночну позу, якщо втрачає інтерес до розмови.

У нього негативні думки

     Коли вказівний палець направлено вертикально до виска, а великий палець підтримує підборіддя, це вказує на те, що слухач негативно або критично відноситься до співрозмовника, а бо до того, що він говоре.

     Жест критичної оцінки часто плутають з сигналом зацікавленості, але при критичному відношенні обов’язково буде присутнє підпирання підборіддя великим пальцем руки.

Під час прийняття рішення

     Жест „поглажування підборіддя” означає, що людина намагається прийняти рішення.

Ой, знову забув!

      Хлопок по шиї  - повідомлення про те, що йому прикро за те, що він забув.

     Хлопок по лобові -  повідомлення, про те, що йому не соромно за те, що проявив свою забудькуватість.

Стандартний жест схрещення рук на  грудях

    Руки схрещені на грудях, свідчать про наміри сховатися від  неприємної ситуації.

Кулаки говорять про ворожість

     Зжаті пальці в кулак -  ворожа і наступаюча позиція.

Тут зайняті тверді позиції

     Цей вид характеризується тим, що кисті рук впиваються в плече протилежної руки, для закріплення положення, щоб виключити спробу розімкнути їх і підставити груди під удар. Стримання негативних емоції.

Частковий бар’єр, який створюється руками

     Людина часто використовує бар’єр із рук, знаходячись в оточені незнайомих людей, або при невпевненості.

Замаскована нервозність

     Замаскований жест, пов’язаний з схрещенням рук, є достатньо витонченим і вдосконаленим жестом, який використовується людьми, щоі постійно знаходяться в центрі уваги (політики, телевізійні коментатори та ін.).

В якості бар’єру виступає сумочка або букет квітів

     У жінок важко помітити цей замаскований жест, тому що, коли вони невпевнені в собі, можуть триматися за такі предмети, як жіноча сумочка, гаманець або квіти.

Одна нога акуратно лежить на другій, як правило, права на лівій – це нормальне положення схрещених ніг, яке використовується в стані стриманої або захисної позиції.

Цей жест у поєднанні із схрещеними руками на грудях, означає, що людина «відключена» від розмови.

Закидання ноги на ногуз утворенням кута

     Цей спосіб закидання ноги на ногу свідчить про те, що тут присутній дух суперництва і протиріч. Ця манера сидіти дуже популярна серед американців чоловічої статі, що мають бійцівський характер.

Закладання ноги на ногу із захватом ноги руками

     Людина із швидкою реакцією, яку важко переконати в суперечці, часто сидить, закинувши ногу на ногу,  обхвативши ногу руками. Це ознака твердої, впертої людини, до якої людини потрібний спеціальний підхід, для досягнення спільної мови (взаєморозуміння).

Захисна поза в положенні стоячи

     Саме так стоїть людина  в групі людей, коли серед них знаходиться незнайомець або всі не знайомі між собою.

Стадії розслабленнянапруженої пози

     Коли люди зближуються з іншими, починають себе відчувати комфортно, змінюють захисну позу автоматично на відкриту, ненапружену.

 Захисна поза: руки і ноги схрещені.  Руки не зімкнуті, вже жестикулюють – відкритість. Одна людина ставить ногу назад, а друга ногу вперед, так, що вона носком вказує на людину, яка йому подобається.

Полюбляє сидіти верхи на стільці

     Символічний щит  - захист від фізичного, словесного нападів.

     Поза людини домінуючого типу, яка намагається керувати людьми і переважати  над ними.

Збирання неіснуючих ворсинок

     Якщо ваш співрозмовник під час вашої промови збирає з костюма якісь непомітні ворсинки — він не схвалює ваші сло­ва, хоча і не висловлює незгоду вголос. Якщо протягом усієї бесіди він на словах погоджується з вами, але постійно збирає з одягу невидимі ворсинки — це ознака того, що в дійсності він не згоден з вашою думкою.

Закладання рук за голову

     Поза притаманна впевненим у собі  людям із відчуттям переваги над іншими.

Жест агресивності та готовності до дій

     Руки на поясі – один з найбільш характерних жестів для передачі агресивного відношення. Інколи його можна розтлумачити як готовність.

Готовий до дій

     Жести готовності сигналізують про бажання закінчити розмову або зустріч, виражаються подачею корпуса вперед, при цьому обидві руки лежать на колінах або обидві руки тримаються за бокові края сидіння.

ІV. Закріплення нового матеріалу.

1. Що таке невербальна (несловесна) комунікація?

2. Як навчитися "читати людину" як книгу і що для цьо­го треба знати про невербальні засоби спілкування?

3. Які характеристики невербальних засобів спілкування ви знаєте?

4. Про що свідчать мова тіла людини, вираз її обличчя, посмішка та жести?

5. Які є мімічні ознаки емоційного стану людини?

6. Які правила невербального ділового етикету ви знаєте?

     7. Навіщо потрібно вміти робити паузи, дотримуватись певної швидкості мови,  

         володіти голосом?

     8. Як співвідносяться невербальні засоби і культура спілку­вання?

V. Підведення підсумків уроку, оцінювання учнів.

Додаток 1

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1.  Мовний етикет — це:

а) сукупність речень, об'єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної си­стеми;

б) правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців;

в) модель побудови однотипних документів.

2. Стандартна послідовність фраз у зверненні до незнайомої людини може мати таку послідовність:

а) Щиро вдячний за ...; Добрий день!; Чи не могли б Ви сказати ...;

б) Вибачте, що затримую Вас; Скажіть, будь ласка, ...; Добрий день!

в) Добрий день!; Будьте ласкаві, скажіть ...; Щиро дякую Вам.

3.  Висловити власний погляд можна, скориставшись та­кою фразою:

а) Я рахую, що цю книжку варто придбати;

б) Я вважаю, що цю книжку варто придбати;

в) Я пропоную Вам придбати цю книжку.

4. Заспокоїти, втішити людину можна за допомогою такої словесної формули:

а) Ти(Ви) не зовсім добре вчинив(ли);

б) Це все дрібниці! Не варто про це думати;

в) Ви маєте рацію!

5. Відповідь адресата на зауваження може являти собою:

а) вибачення, подяку, співчуття;

б) заперечення, розраду, згоду;

в) вибачення, заперечення, з'ясування.

6. Спілкування — це:

а)  один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявлен­нями з метою інформування;

б) не тільки все те, що створене руками й розумом лю­дини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного;

в) найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

7.  Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

а)  ретельно готуватися до неї, основну увагу зосере­джувати на власному «я», говорити швидко;

б)  ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактов­ним, враховувати точку зору співбесідника;

в) ретельно готуватися до неї, висловлювати думки точно, логічно, постійно перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати.

8. Бесіда — це:

а)  розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем;

б) одна з найістотніших ознак нації;

2.     в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі су­спільної комунікації.

          9.  Найпоширенішими прощальними фразами є:

а) До побачення!; Будьте здорові!; Даруйте, але Ви тут не маєте рації;

б) Бувай(те) здорові!; Добраніч!; На все добре!

в)  Прощавайте!; Хай Вам щастить!; Дякую за добре слово.

10. Щоб познайомитися безпосередньо, тобто без 3-ї осо­би, можна скористатися такими словесними формулами:

а)  Познайомтесь, будь ласка!; Чому б нам не позна­йомитися!; Моє ім'я ...;

б) Дозвольте познайомити вас!; Будьмо знайомі; Я ...;

в)  Будьмо знайомі!; Ви не проти, щоб ми познайо­милися?; Моє прізвище ....

11.  Під технікою спілкування розуміємо:

а) сукупність стандартів культурної поведінки, етич­них і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії;

          б)  сукупність мовних засобів, зумовлених змістом і метою висловлювання;

     в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які         

        закріплюються у процесі су­спільної комунікації.

12.  Щоб бути приємним співрозмовником, треба:

а)  якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним;

б)  вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватись правил спілкування;

в) вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним.

Додаток 2

КАРТКА № 1

1. Дайте визначення поняття «спілкування».

2. Які особливості ділового спілкування?

3. Для чого необхідна спонукальна інформація, які її види?

4.  Назвіть і опишіть стилі ділового спілкування.

КАРТКА № 2

1. Які функції виконує спілкування?

2. У чому особливості культури спілкування на кожному з йогo рівнів?

3. Що дають знання про спілкування для майбутньої про­фесійної діяльності та особистого життя?

КАРТКА № 3

1. Чому іноді бесіди закінчуються, ледве розпочавшись?

2. Як встановити контакт із співрозмовником?

3. Які прийоми краще використати на етапі орієнтування?

4. Як під час бесіди утримати ініціативу у своїх руках?

5. Яких правил службового етикету необхідно дотриму­ватися під час проведення ділової бесіди?

КАРТКА № 4

1. Які фактори впливають на тему розмови?

2. Від чого залежить культура мови?

3. На які теми не можна вести бесіду в товаристві?

4. Які застереження для співрозмовників ви пам’ятаєте?

Список використаної та рекомендованої літератури

1.     Андреева И. В. Этика деловых отношений / Андреева И. В. – СПб. : Вектор, 2006. – 160 с.

2.     Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений : учебн. пособие / Ботавина Р. Н. – М. : “Финансы и статистика”, 2004. – 208 с.

3.     Вебер Макс Протестантська етика і дух капіталізму: пер. з нім. О. Погорілого / Макс Вебер. – К. : Основи, 1994. – 261 с.

4.     Гах Й. М. Етика ділового спілкування : навч. посібник / Гах Й. М. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 160 с.

5.     Герасимчук А. А. Етика та етикет / А. А. Герасимчук, О. І. Тимошенко. – К. : ЄУ. – 2006. – 350 с.

6.     Герчанівська П. Е. Культура управління : навч. посібник / Герчанів­ська П. Е. – К. : ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2005. – 152 с.

7.     Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики : учебн. пособие / Герчикова И. Н. – М. : Консалтбанкир, 2002. – 576 с.

8.     Дерлоу Дес Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень : пер. з англ. / Дерлоу Дес. – К. : Наукова думка, 2001. – 242 с.

9.     Єрмоленко А. М. Етика дискурсу Карла-Отто Апеля у контексті українського суспільства за доби модернізації / Єрмоленко А. М. // Філософська думка. – 2007. – № 5. – С. 104 – 124.

10. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія : підручник / Єрмоленко А. М. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.

11. Єрмоленко А. М. Філософувати дискурсом. Практична філософія Дитріха Бьолера та берлінська етика дискурсу // Філософська думка. – 2007. – № 1. –  С. 107 – 116.

12. Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування : навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. / Зусін В. Я. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 224 с.

13. Йонас Ганс Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / пер. з нім. – К. : Лібра, 2001. – 400 с.

14. Калашник Г. М. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету : навч. посібник / Калашник Г. М. – К. : Знання, 2007. – 143 с.

15. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування : навч. посібник / Кубрак О. В. – Суми : ВДТ “Університетська книга”, 2002. – 288 с.

16. Максвелл Дж. Нет такого понятия, как “деловая” этика : пер. с англ. Е. А. Самсонов / Дж. Максвелл. – Минск: ООО “Попурри”, 2004. – 192 с.

17. Малахов В. Г. Етика : курс лекцій. / Малахов В. Г. – К. : Либідь, 2000. – 304 с.

18. Мартиненко М. М. Основи менеджменту : підручник / Мартиненко М. М. – К. : Каравела, 2005. – 496 с.

19. Палеха Ю. І. Ділова етика : навч.-методичний посібник. / Палеха Ю. І. – К. : ЄУФІМБ, 2000.– 250 с.

20. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посібник /  Палеха Ю. І. – К. : Кондор, 2008. – 356 с.

21. Проценко О. П. Етикет в просторі практичної філософії / Проценко О. П. – Харків : ХНУ, 2002. – 240 с.

22. Романовський О. Г. Ділова етика : навч. посібник /  О. Г. Романовський, О. С. Пономарьов, О. М. Лапузіна. – Харків : НТУ “ХПІ”, 2006. – 364 с.

23. Сердюк О. Д. Теорія та практика менеджменту : навч. посібник / Сердюк О. Д. – К. : Професіонал, 2004. – 432 с.

24. Статінова Н. П. Етика бізнесу : навч. посібник / Н. П. Статінова, С. Г. Радченко. – К. : КНТЕУ, 2001. – 280 с.

25. Стоян Т. А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена : навч. посібник / Стоян Т. А. – К. : Центр навч. літератури, 2004. – 232 с.

26. Хажински А. Гуру менеджмента. Дорога к успеху / Хажински А. – СПб. : Питер, 2001. – 460 с.

27. Цапова В. О. Ділова етика як складова частина духовно-етичного самовизначення людини / Цапова В. О. // Духовність українства. – 2002. – № 4. – С. 110 – 114.

28. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : навч. посібник / Чайка Г. Л. – К. : Знання, 2005. – 442 с.

29. Честара Дж. Деловой этикет: паблик рилейшнз для всех и для каждого: пер. с англ / Дж. Честара. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 336 с.

30. Ягер Джен Деловой протокол: стратегия личного успеха : пер с англ. / Ягер Джен. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2004. – 344